Вот уж дождь осенний моросит,
Он по крышам, - душам, лишь стучит,
Навевает мысли о конце,
О кончине лета, - на лице.
Небо серое, тяжёлое, томит,
Сердце тихо, но еще стучит,
Помнит лето, юности своей,
Но готовится – к пустоте полей.
Все потом закроет пеленой,
Разноцветной лентой под ногой,
И завьюжит ветер в вышине,
Так проститься с летом он, - к Зиме.
На лице морщинка, вот еще,
Что-то хочется, как будто, но прошло,
Лишь к любимому Другу Бытия,
Жаждет, тянется душа моя.
Он все создал; все что здесь и там,
Наша жизнь; кораблик по волнам,
То несется он в кромешной тьме,
То к Иисусу мчится по волне.
В Нём надежда лета и весны,
Где светло и радостно лишь с Ним,
И в любви купаясь, как в воде;
Веря Богу – Утренней Звезде.
Так совсем немного времени пройдет,
Лишь зима со снегом, в небытие, уйдет,
И придет та встреча с Другом Бытия,
Так наступит Лето – вечности Весна.
Ты Господь дай силы, своего тепла,
Пережить мне зиму, скорби бытия,
Дай любви и света; до Весны дожить,
Чтоб с Тобою в Лето; - в Вечность нам вступить.
Ты развей сомненья, рабство пусть уйдет,
Чтоб долиной жизни, - шёл Святой Народ,
И раздвинь руками, - боль моей души;
Так на помощь детям, нашим поспеши.
Чтоб с Зимы, – прям в Лето,
Мы с детьми вошли,
Чтоб дорогой, - Света,
Лишь с Тобой мы шли!
Александра,
Башкортостан, Уфа
Прекрасная писательница
Прочитано 3376 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Галина Александровна, как замечательно, что сердце к Господу стремится. Да поможет вам Бог.
Рекомендую подкоректировать стих поработав над рифмой ,тафтологией и мелодичностью.
Пусть Господь будет с вами, а вы с Ним.
С уважением
Ирина Фридман
2015-12-25 23:30:20
Дорогая Александра, простите мою невнимательность: я перепутала в первом сообщении ваше имя, отчего чувствую себя виновато.
Пусть вас Бог благословит.
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
